Коли йдеться про геополітику, зазвичай найбільші гравці не вдаються до несподіванок. Тож зрозуміло, що гіпотетичний процес розпаду Росії турбує міжнародних стратегів. Вони висловлюють різні побоювання щодо багатьох можливих наслідків, пов’язаних з ядерним потенціалом РФ

Очевидно, що за умов контрольованості держави значно простіше тримати під контролем і різні процеси, в тому числі ядерну зброю. Коли держава рухається у напрямку розпаду автоматично вмикається елемент непередбачуваності, який лякає. Мова йде не тільки про Росію, а й про інші країни.

Разом з тим, якщо процес розпаду російської держави дійсно відбудеться, навряд чи цей розвиток подій можна вважати негативним сценарієм або таким, якого Захід повинен страхатися. Звісно, розпад «імперій» подібного масштабу завжди відгукується певним періодом дестабілізації. Тож інтелектуали повинні розробити підготовчі заходи аби адекватно адаптуватися до перспективи, за якої були би максимально нівельовані моменти небезпеки та неочікуваних наслідків.

З іншого боку, подивимося на позитивний аспект цієї проблеми і на питання про те, чому центральні актори світової геополітики, на мою думку, не мали би протистояти внутрішнім процесам розпаду РФ. І у випадку, якщо так станеться, не мали би застосувати звичної для американців та європейців практики realpolitik, котра щодо ситуації з Москвою може так ніколи і не принести бажаної стабільності й надійних відносин між державами на європейському континенті. Невже притомні лідери топ держав світу ще не переконалися, що з путінською Росією, яка сповідує агресивний експансіонізм, не можна вибудовувати прогнозовані стосунки?! І як довго кремлівський диктатор з його клікою будуть мати у заручниках країну площею 17 мільйонів квадратних кілометрів і потенційно тримати в остраху півсвіту?! Чи будуть і далі світові прогресивні демократії заплющувати очі на бандитські витівки путіна аби догодити миттєвій політичній або бізнес кон’юнктурі, яка насправді у довгостроковій перспективі руйнує самі підвалини існування демократичних устроїв як таких.

Від короткозорості, інфантилізму і страхів, від застарілих лекал та практик, західні еліти повинні переходити до тверезості, відповідальності й сміливості рішень, бо у них є для цього усі підстави та можливості. Не слід боятися Росії в іншому форматі, ба більше це означало би реальні шанси на мир, який може відновитися на європейському континенті тільки після перемоги над російським експансіонізмом, проти якого воює Україна й платить дуже високу ціну.

Якщо відповідні внутрішньо російські умови складуться так, що історія хворої російської імперії, котра не здатна нести світу нічого прогресивного, окрім як безпідставно через хижацьку агресію збільшувати свою територію, увійде у фазу розпаду, це відкриє набагато більші можливості для відновлення ще міцнішого грунту демократії у Європі.

Едуард Єфіменко, Голова
Комітету по боротьбі з корупцією

Цілком зрозуміло, що відправною точкою перетину всіх зусиль з відбудови України стане так звана Координаційна платформа донорів (КПД). З відкритої інформації відомі дійові сторони цього процесу – представники G7, українського уряду та міжнародних фінансових інституцій (Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародний валютний фонд та Світовий банк)

Першим кроком у цьому напрямку стала тогорічна конференція в Лугано під назвою Ukraine Recovery Conference (URC). Вона була добре розрекламована як ключова подія у формуванні планів щодо відбудови України. За її підсумками представили Національний план відновлення, який передбачав , що центральним координаційним органом стане Національна рада з відновлення під патронатом президента України Володимира Зеленського. Але ідея механізму координації дій, озвучена європейцями, переважній кількості учасників конференції видалася не дуже вдалою, а по суті ніякої іншої ініціативи від донорів щодо загальної платформи не було запропоновано. До того ж, між рядків на невизначеність результатів зустрічі вплинула неготовність міжнародних партнерів сприйняти оцінки збитків від війни, котрі запропонувала Україна.

Після Лугано відбулися ще кілька міжнародних форумів допомоги Україні: у Берліні, а пізніше в Парижі. Берлінську конференцію презентували як частину заходів німецького головування у G7, на якій канцлер Шольц заявив про «план Маршалла на 21 століття» як завдання поколінь, що потрібно розпочинати вже зараз. На заході у Парижі був акцент на допомогу у ліквідації наслідків російських обстрілів української енергетичної інфраструктури, в результаті навіть було залучено трохи більше мільярда євро.

Нещодавно відбулася друга конференція URC у Лондоні, де обговорювалося запрошення та пропозиції для широкого приватного сектору щодо інвестицій, а також безпекові гарантії. Важливо, що процес пішов, але поки програма відбудови переважно нагадує те, що відбувалося роками перед широкомасштабним вторгненням, коли Україна отримувала гроші від міжнародних фінансових інститутів, таких як МВФ, задля стимуляції скорочення бюджетних видатків, економічної стабільності та продовження реформування. Перед українською владою й досі ставиться той самий принциповий акцент на антикорупційну й судову реформи, на реформи у сфері управління державними активами та банківського сектору.

Із кожним подібним заходом у контексті відбудови України все більше акцентується на ролі країн G7 та міжнародних фінансових установ. Провідну роль в оцінці збитків України відіграє Світовий банк. Разом з тим, українська Нацрада з відновлення під фактичним патронатом президентського Офісу фігурує не дуже, і вочевидь її модель у найближчий час вже втратить свою актуальність.

Багатьма питаннями почав займатися Олександр Кубраков - очільник нового відомства, створеного як результат об’єднання двох міністерств інфраструктури та регіонального розвитку. Плюс він отримав посаду віце - прем’єра з відновлення. При міністерстві, яким керує Кубраков, котре неофіційно називають «міністерством відновлення» на базі Укравтодору утворене Держагенство відновлення та розвитку інфраструктури України під керуванням Мустафи Найєма. Про новий орган є положення, де прописана велика кількість напрямків відповідальності від «доріг до енергетичної галузі», але алгоритм зв'язку з міжнародними донорами прямо не врегульований.

Отже ієрархія великої машини з відбудови України схоже виглядає наступною: міжнародні донори, яким будуть неформально підзвітні міністерства фінансів та інфраструктури (регіонального розвитку) на вершині, далі йде Агентство з відновлення, нижче – вже існуючий досвід офісів реформ чи «реформ сапортів» при міністерствах, котрі будуть фінансуватися донорами і фактично стануть наглядачами від міжнародних інституцій. Їх планують масштабувати на органи місцевого самоврядування, але поки що ці команди не мають реально прописаних повноважень, а значить і впливу.

Як запрацює подібна машина є великим питанням. Проблемою є й те, чи ухвалений самою верхівкою машини з відновлення України в обличчі США, ЄС, G7 щось схоже на об’ємний за сумами «план Маршалла», котрий би вирізнявся від фінансування українського бюджету через МВФ, що реалізовували до масштабної російської агресії.

З нашого боку є проблеми з ефективністю, прозорістю й кадрами, з боку партнерів є недовіра, нерішучість, нескоординованість позицій. Разом з тим, ця велика війна від усіх сторін вимагає більш якісних і далекоглядних рішень, ніж у мирні часи. Є надія, що такі рішення будуть знайдені.

Едуард Єфіменко, Голова
Комітету по боротьбі з корупцією

На полях конференції з відбудови України, яка нещодавно відбулася у Лондоні, високопоставлені спікери дуже серйозно фокусувалися на темі перспективи членства Києва в НАТО

Здавалося б такий контекст був не дуже дотичним до мейнстрімної направленості форуму, який офіційно запустив Український бізнес-компакт – ініціативу, що запрошує компанії з усього світу взяти на себе зобов’язання підтримати відновлення України разом з найбільшими світовими фінансовими установами.

Але всім, хто глибоко у темі, є зрозумілим той факт, що якби часто українські посадовці та їхні іноземні колеги не використовували привабливий термін «Build Back Batter» (BBB) – «Будуй краще, ніж було» у контексті відновлення України після воєнних руйнувань, ефективна реалізація якого насправді стала би реальним проривом для Києва, принциповою й першочерговою річчю у цій справі є серйозні безпекові гарантії, котрі поки що Україна не здатна забезпечити собі самостійно. Ба більше остаточної чіткої відповіді на важливе для Києва питання про «парасольку безпеки» Захід також досі не має.

Перед липневим самітом НАТО у Вільнюсі думки союзників щодо питання про умови, на яких Україні пропонувати членство в Альянсі, розділені. Тож фокус про натівські перспективи України учасники Лондонської конференції обрали цілком з конкретних причин. І саме тому президент України Володимир Зеленський на всіх світових майданчиках твердо наполягає на конкретиці щодо отримання Україною шляху із визначеними датами, а не черговими обтічними фразами про «відкриті двері Альянсу». Безпекові гарантії для Києва – це перспектива великих інвестицій і соціального оптимізму, тобто перша умова відкриває реальні можливості для втілення у життя всіх інших.

Едуард Єфіменко, Голова
Комітету по боротьбі з корупцією

Зараз Україна бореться на декількох фронтах, які повинні визначити її майбутнє. На 1000-кілометровому фронті військові атакують оборону росіян. На внутрішньому вибудовуються перспективи того, якою буде держава після закінчення бойових дій. Обидва фронти є визначальними й важливими, вони є серйозним випробуванням для України і всіх тих, хто надає їй підтримку

Звісно, що партнерів турбують результати українського контрнаступу. Утім принциповим для них є й той фундамент, на якому українська держава буде розвиватися після повернення окупованих територій. І саме про це найбільші побоювання, які висловлюються у багатьох західних державах. Чи в Україні дійсно відмовляться від корупції, вибудують чесні суди, ефективну правоохоронну систему, привабливий інвест та бізнес клімат?! Чи стане ця велика війна проти російської агресії поштовхом для позитивних трансформацій, які дозволять Україні увійти до клубу цивілізованих країн світу?!

Варто зазначити, що подібні питання є провідними не тільки для країн, що підтримують Київ, вони займають голови переважної частини українського суспільства.

Едуард Єфіменко, Голова
Комітету по боротьбі з корупцією

За великим рахунком міцність держави полягає у здатності захистити себе не тільки від зовнішнього ворога, а й від внутрішнього, який, до прикладу, займається корупцією чи то розкраданням державних коштів

Достойно відбиваючись на воєнних фронтах , українці не завжди помічають внутрішнього ворога, котрий, як і раніше у мирні часи, спокійно працює в тилу, завдаючи моральних та матеріальних збитків державі.

Так, до Комітету надходять численні звернення щодо фактів корупції, махінацій та незаконних схем з розкрадання державних коштів у сфері медицини Києва та Київської області. Навіть обставини війни не зупиняють деяких діячів, котрі, користуючись впливом або керівними посадами, без усіляких моральних гальм створюють та реалізують схеми розкрадання бюджетних грошей.

Громадянське суспільство обурює такий стан речей, тож Комітет реагує й надалі буде реагувати на усі подібні сигнали від мешканців столиці, передаючи їх до правоохоронних органів з метою оперативної перевірки, розслідування та встановлення справедливості.

Комітет отримав факти розкрадання бюджетних коштів за програмою медичних гарантій. У доведеній до Комітету інформації йшлося про те, що з метою отримання грошей, керівники у змові з деякими лікарями одного з медичних закладів вносили до відповідних баз інформацію про кількість пацієнтів, котрим були надані медичні послуги. У зверненні до Комітету стверджувалося, що пацієнти або взагалі не зверталися до закладу або їхні дані були вигадані лікарями. Тобто держава безпідставно перерахувала з бюджету десятки тисяч гривень. Обставини, викладені у зверненні Комітету, уже вивчаються правоохоронцями.

Нещодавно Комітет був проінформований про розкрадання держкоштів, виділених одній з лікарень на боротьбу з COVID. У викладених фактах доводиться, що через махінації було привласнено більше десятка мільйонів гривень: здійснювалася оплата на рахунки афілійованих компаній за неіснуючі послуги та нібито проведення будівельних і ремонтних робіт у медустанові. Також йшлося про факти нарахування безпідставних премій, авансів, зарплат. Під виглядом «ковідної» доплати нараховувались суми, що перевищували встановлені норми як медикам, так і особам, які надавали фіктивні послуги медзакладу. Усі факти передані компетентним органам для розслідування.

Величезна кількість звернень до Комітету містить сигнали про розкрадання коштів на ремонтах медичних закладів Києва та області, про ухилення від сплати податків. У зверненнях фігурують факти неправомірної діяльності працівників комунальних підприємств, генпідрядників, мед установ та навіть співробітників органів правопорядку. Усі матеріали передані Комітетом до правоохоронних органів для перевірки та оцінки з точки зору законності. Контроль за темпами оперативності роботи силовиків щодо сигналів від громадян про факти неправомірної діяльності, пов’язані з розкраданням держкоштів, Комітет здійснює постійно.

Для українців, які гідно воюють на фронтах, самовіддано займаються волонтерською діяльністю або просто чесно працюють, наближаючи перемогу, викривлена мораль людей, що намагаються красти з держбюджету під час війни, викликає гнів, а також справедливі вимоги невідворотності покарання згідно закону для такого роду ділків.

Внутрішньому ворогу треба давати відсіч не менш принципово й жорстко, а ніж зовнішньому, та ні в якому разі не віддавати ініціативу корупціонерам і шахраям без справедливого бою, ні в якому разі не вселяти в них почуття безкарності й не чекати, доки вони вдарять у спину державі, що стікає кров’ю у війні з агресором.

Едуард Єфіменко - голова ВГО «Комітет по боротьбі з корупцією»